Бібліотекарі і читачі у плині часу

ТОУНБ - 75


  Читач у плині часу


15 листопада 2014 виповниться 75 років із часу заснування Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Упродовж усіх років діяльності головної книгозбірні краю поруч завжди були вірні її друзі — користувачі. 
З нагоди ювілею працівники відділу міського абонементу ТОУНБ вирішили започаткувати цикл розповідей про  людей, які своєю подвижницькою працею, талантом й любов'ю до рідної землі збагачували та примножували скарбницю наукових та культурних надбань.
  
 З надією на зустріч у бібліотеці

Днями до нас завітала багаторічна читачка відділу міського абонементу, ровесниця Тернопільської ОУНБ  Анощенко Галина Олександрівна  (1939 р.н.)  Пані Галина розповіла із сумом, що на схилі літ вимушена залишити наше файне місто Тернопіль  і прийшла попрощатись з нашою книгозбірнею, бо переїжджає в сонячний Херсон.

Пам’ятає п. Галина той день, як її, 16-річну юну дівчину, до бібліотеки привів батько і упродовж 60-ти років вона  була активною читачкою відділу абонементу. Ми щиро радіємо, що наша читачка їде до дорогих серцю рідних людей і матиме не лише сонячне тепло, але й тепло своєї родини. 

 Пані Галина пообіцяла, що коли матиме змогу та здоров’я неодмінно ще завітає до нас у бібліотеку та як завжди візьме щось почитати. Адже  вона вже не уявляє своє життя без книжок, з якими можна мріяти, мандрувати, пізнавати та збагачуватись…

На згадку про бібліотекарів та відділ міського абонементу Тернопільської ОУНБ Галина  Олександрівна зробила світлини, а ми їй побажали доброго здоров’я та надії на зустріч з нею.
                                                          
Наталя  Білянська, провідний бібліотекар відділу міського абонементу


Усе життя із книгою

Відділ міського абонементу обслуговує  користувачів різного віку. Хотілося б звернути увагу на читачів поважного віку, яким виповнилося 90 років і якими ми пишаємось.
Євгенія Олександрівна Ковнацька
Серед них — Ковнацька Євгенія Олександрівна, лікар за фахом, якій минув 91 рік. По 2-3 рази в тиждень відвідує нашу книгозбірню. Палка шанувальниця класичного детективу, читає твори Ж. Сіменона, Дж. Х. Чейза, Р. Стаута, А. Крісті. Постійно спілкується з бібліотекарями та користувачами. Запитує:
«Книгу цікаву повертаєте? Про що вона?» — і бере собі почитати.
Євгенія Олександрівна з бібліотекарем
Марією Гуменною
Раїса Панасівна Рокшанська
Раїса Панасівна з бібліотекарями
 Відвідує також нашу  книгозбірню Рокшанська  Раїса Панасівна, якій  виповнилося 92 роки, за  фахом – лікар. Вона  активно читає класичні  твори українських  письменників — М.  Рильського, В. Бедзика,  Панаса Мирного та ін.  Залюбки читає твори сучасних вітчизняних авторів, зокрема, захоплюється творчістю українського письменника Андрія Кокотюхи. Також читає науково-популярну, історичну літературу (В. Суворов, І. Буніч), збірники історичних творів — «Загадки історії» та «Таємниці історії». Щомісячно відвідує бібліотеку. У минулому році прочитала понад 30 книг та літературно-художніх часописів. Розповідає, що має дачу, куди навесні та влітку часто їздить, а взимку має більше часу для читання.

Ці читачки стали вже візиткою нашого відділу, спілкуючись із ними, бібліотекарі віддають шану їхньому життєвому досвіду та мудрості. Адже ці люди — наша жива історія, вони багато побачили на своєму віку і з ними можна збагатитися духовно. Недаремно таких людей називають «живими книгами».

Бібліотекарі нашого відділу цінують таких користувачів, допомагають їм у виборі літератури, а коли вони не можуть відвідати бібліотеку, можуть доставити літературу їм додому. 

Марія Гуменна, бібліотекар відділу міського абонементу

                          
Григорій Куріненко
      (читач бібліотеки з  
    кін. 60-х рр ХХ ст.)

  Дорога до бібліотеки 

  «Скільки себе пам’ятаю, в  нашому домі завжди були книги. Ще до того пам’ятного вересня 1949 року, коли пішов в 1-й клас, мама навчила мене азбуці, я вже міг читати заголовки в газеті, бо там були великі букви. В школі з допомогою вчителя та уроків каліграфії, старанно вчився виводити найперші літери в зошиті.
На мою думку, щоб в дітей пробудити цікавість до книжки, до читання, — а це потрібно робити від народження, — дитина має бачити біля себе не тільки іграшки, а й  книжку, вірніше книжку з малюнками, які можна разом роздивлятися.
Читати, читати і ще раз читати  дитині, поки вона сама ще не вміє.
 
З досвіду свого знаю, що у школярів молодших класів потяг до читання може відбити те, що вони на початках погано читають, надто повільно. Для цього потрібно зробити все, щоб поступово, наполегливо, вперто розвинути це вміння.
Для мене книга завжди була і є неоціненним скарбом, найкращим подарунком.
 
Боляче відчувати, що сьогодні молодь мало читає. Частенько чую у відповідь — навіщо нам читати, адже все є в інтернеті, але ця машина ніколи і нізащо не замінить нам інтерес до книги, до читання, тому зараз особливо і вчителям, і батькам необхідно зацікавити дітей, прищепити їм любов до книги, до читання.
В нашій сім’ї надзвичайно багато цікавих книг (більше, мабуть, тисячі), але незважаючи на це, у всі роки користувався послугами бібліотеки.
Пам'ятний читацький квиток Григорія Куріненка
 В кінці 60-х, на початку 70-х років минулого вже століття був читачем особливо улюбленої бібліотеки ім. Затонського, а зараз це обласна наукова.
 
Читачем цієї бібліотеки  я є і зараз. Тут я знайшов справжніх друзів, любителів книги, тут завжди в будь-який час вам запропонують періодику, що охоплює всі вікові категорїї, допоможуть підібрати гарне видання, цікаву книгу. З вдячністю називаю прізвища працівників бібліотеки — Тетяну Ковалькову, Марію Гуменну, Оксану Гавенко, Людмилу Герман, Ростислава Гунька, Надію Белінську, Наталю Білянську.
В сьогоднішні досить складні часи, коли все буквально дорожчає з кожним днем, а тим більше друковані видання, читачі не мають фінансової змоги придбати цікаву книжку, раджу користуватися послугами бібліотеки обласної наукової, тут ви знайдете все, чого тільки душа бажає, це надзвичайно велика книгозбірня, котра в змозі задовольнити всіх шанувальників книги, всіх читачів нашого міста Тернополя».  
Григорій Куріненко, читач далеких вже років минулого століття.
        
Володимир Сушкевич 
     (1939–2011)


      Він був ровесником нашої бібліотеки (ТОУНБ засновано у 1939 році) та одним із перших її читачів, починаючи із  далеких 50-х років минулого століття. Його любили і шанували тернополяни. Напевно, у пам'яті кожного з нас залишаться його мудрі, проникливі очі, іронічна посмішка.

Минуло вже чотири роки, як відійшов у вічність Володимир Леонович Сушкевич — багаторічний читач, вірний друг нашої бібліотеки, кореспондент газет «Вільне життя» та «Свобода», заслужений журналіст України, володар Всеукраїнської журналістської премії «Золоте перо».

В одному з інтерв’ю Володимир Леонович сказав, що «захворів книгами на все життя». Про книги, читання він розповідав з особливим трепетом і любов’ю. Його енциклопедичні знання були безмежними. Як захоплено Сушкевич розповідав про публікації, надруковані в улюблених часописах «Кур’єр Кривбасу», «Дніпро», «Всесвіт», «Новый мир», «Иностранная литература». 

У відділі міського абонементу було започатковано  цикл зустрічей у бібліотеці з відомими людьми нашого краю «Знайомство зблизька». Три незабутні зустрічі за участю Сушкевича відбулися у ТОУНБ: «Тернопіль у стилі ретро» (27.09.2005р.), презентація книги «Листи до друга» (18.09.2008р.), «Бібліотека, яку я люблю» (22.09.2009р.). Усі вони були присвячені професійному святу — Всеукраїнському дню бібліотек.

А ще, пригадую, як Володимир Леонович завжди заохочував нас, працівників бібліотеки, до написання статей про роботу нашої книгозбірні. Під час зустрічей завжди проводив міні майстер-класи з основ журналістської майстерності. Його мудрі настанови є неоціненним скарбом для нас, бібліотекарів.  Всі ксерокопії статей із газет, що стосуються роботи відділу міського абонементу, за порадою Сушкевича, я збираю у папку по сьогоднішній день.

Неповторними та унікальними були книжкові виставки, які експонувалися у відділі міського абонементу, до організації яких долучився Володимир Леонович. На них поряд із виданнями з фонду нашої книгозбірні були представлені багаті колекції газетних матеріалів, листівок про Костянтина Паустовського, Франсуазу Саган, Івана Франка та ін. А ще на сайті нашої бібліотеки (www.library.te.ua)  в рубриці «Віртуальні виставки» можна ознайомитись з виставкою «Окраса книг — екслібрис», на   якій представлено екслібриси з колекції журналіста.

Улюбленим поетом Володимира Леоновича був російський поет Костянтин Паустовський. Упродовж свого життя він вів листування із працівниками музею Костянтина Паустовського, який видавав часопис «Мир Паустовского». Репрезентую публікацію, надруковану у журналі «Мир Паустовского» №25/ 2007р., про виставку, яка була організована у відділі міського абонементу ТОУНБ, присвячена творчості російського поета (див. нижче).

Володимир Леонович до нестями любив своє рідне місто Тернопіль. Його дітище — книга «Листи до друга» (Львів, «Піраміда», 2008), перебуває у колі зацікавлення поціновувачів таланту Великого журналіста. Адже ця книга про нас з Вами, адресована людям, закоханим у Тернопіль.

Свою розповідь про Володимира Сушкевича, доброго друга Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, хотілося б завершити відомим віршем англійського письменника Редьярда Кіплінга «If» («Якщо») у перекладі українського поета Василя Стуса «Синові», 46 перекладів якого зібрав за своє життя Володимир Леонович Сушкевич.


Синові
       
 Коли ти бережеш залізний спокій
        всупір загальній паніці й клятьбі,
        коли наперекір хулі жорстокій
        між невірів ти віриш сам собі,


Коли ти вмієш ждати без утоми,
обмовлений, не станеш брехуном,
ошуканий, не піддаєшся злому
і власним не хизуєшся добром.
         
 Коли тебе не пограбують мрії,
          в кормигу дум твій дух себе не дасть,
          коли ти знаєш, що за лицедії –
          облуда щастя й машкара нещасть,
Коли ти годен правди пильнувати,
з якої вже зискують махлярі,
розбитий витвір знову доробляти,
хоча начиння геть уже старі.

           Коли ти можеш всі свої надбання
           поставити на кін, аби за мить
           проциндрити без жалю й дорікання –
           адже тебе поразка не страшить,

Коли змертвілі нерви, думи, тіло
ти можеш знову кидати у бій,
коли триматись вже немає сили
і тільки воля владно каже: стій!
        
Коли в юрбі шляхетності не губиш,
        а бувши з королями – простоти,
        коли ні враг, ні друг, котрого любиш,
        нічим тобі не можуть дорікти,
      
Коли ти знаєш ціну щохвилини,
коли від неї геть усе береш,
тоді я певен: ти єси людина
і землю всю своєю назовеш.

Тетяна Ковалькова, завідувачка відділу міського абонементу ТОУНБ

З архіву відділу
2 августа 2005 г., г.Тернополь (Западная Украина)
В областной универсальной научной библиотеке открылась выставка «Золотая роза Константина Паустовского». Помимо книг писателя на выставке были представлены также его фотографии и полный комплект журнала «Мир Паустовского» из коллекции Владимира Сушкевича, корреспондента газеты «Свободная жизнь», читателя библиотеки с 1954 года.
«Паустовский помогает мне жить — сказал Сушкевич на открытии выстав­ки. — Мне жаль тех, кто ещё не испил из чистого родника творчества этого писателя. Пусть выставка хоть немнож­ко приблизит читателей к мудрым, доб­рым книгам, написанным Паустовским, к «Золотой розе», выкованной великим мастером слова».
Из письма Сушкевича в музей-центр:
«Заведующая библиотекой Татьяна Петровна Ковалькова с большой тща­тельностью готовила выставку. Многие читатели брали на дом книги Констан­тина Паустовского, в том числе «Золо­ту троянду», с заинтересованностью знакомились с выпусками журнала «Мир Паустовского». Так что число почита­телей и читателей увеличивается.
Читаю-перечитываю номер 22 «МП». Это радость: заканчивается день, и ко мне приходит с журналом, который создаётся с вдохновенной лю­бовью, Паустовский. Не забывайте про меня, когда будет 24-й номер. На днях жена принесла мне в больницу, где ока­зался из-за болячек, номер 23-й — интереснейший,  до умопомрачения!»
КОВАЛЬКОВА Тетяна. Золота троянда <на укр. яз> // Вільне життя. — 2005. — 6 серпня.—С. 9. — (Виставки)

      
Оксана Кікінежді
Оксана Михайлівна, доктор психологічних наук, професор, завідувачка кафедри психології Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, провідний науковий співробітник, директорка науково-дослідного Центру з проблем гендерної освіти та виховання учнівської та студентської молоді НАПН України ТНПУ ім. В. Гнатюка, м. Тернопіль. Відповідальний виконавець науково-дослідної теми МОН України «Ґендерно-освітні технології у соціогуманітарному знанні: досвід і перспективи» (2011—2014).



Наукові інтереси: психологія особистості, вікова та педагогічна психологія, гендерна психологія, психологія статі та сексуальності, підготовка молоді до відповідального батьківства, психологія сім`ї та ін.). Автор і співавтор  200 наукових праць.


Керівник і співкерівник низки наукових міжнародних проектів: «Психологія статі та сексуальності як психологічна дисципліна для освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та спеціаліста»  за сприяння МФ «Відродження» (1999-2000), «Соціально-психологічні фактори формування ґендерних орієнтацій депривованих підлітків» за сприяння  Канадського Агентства Міжнародного розвитку, Посольства Канади в Україні, Канадсько-українського ґендерного фонду (2002-2004), «Ґендерні стандарти в освіті» Програми рівних можливостей і прав жінок в Україні (ПРООН-ЄС) (2009-2011), Ради Європи «Зміцнення та захист прав дітей в Україні» (2013-2014). Національний експерт та тренер програми розвитку ООН в Україні. Нагороджена відзнакою «Відмінник освіти України», відзнакою Тернопільської міськради, почесними грамотами Міністерства освіти і науки України. 


Оксана Михайлівна понад 30 років є користувачем нашої бібліотеки, неодноразово дарувала їй свої книги, брала участь у масових заходах, які проводив наш відділ.

    Олександр Вільчинський
Народився 2 січня 1963 року в с. Купчинці Козівського району Тернопільської області. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка у 1985 році.

У 1885—1990 рр. працював на Одещині у районній газеті «Слава хлібороба», обласній газеті «Комсомольська іскра».

На початку 1990 року переїжджає  до Тернополя, де працює у новоствореній газеті «Тернопіль вечірній» завідувачем відділу культури, а у 1991—1998 і 2000—2002 рр.— головним редактором. З 1998 року — член Національної спілки письменників України, з 2002 року — Асоціації українських письменників. Пише дописи у тернопільські газети «RIA плюс» та «20 хвилин».

З 2006 року — викладач кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Опублікував десятки статей у наукових збірниках. Окрім наукової діяльності, О. Вільчинський відомий як автор романів, повістей, оповідань, новел. Почав писати ще під час навчання у м. Львові. У 1989 році в одеському видавництві «Маяк» вийшла книга «Що скаже батько».


Під час роботи у газеті «Тернопіль вечірній» О. Вільчинський стає членом Тернопільського поетичного об'єднання «Західний вітер». Тільки на початку 2000-х письменник повертається до активної літературної діяльності. Впродовж наступного десятиліття виходять романи та повісті «Неврахована жертва», «Суто літературне вбивство», «Останній герой», «Віагра для мера», «Дерева на дахах», «Криївка». У 2014 році виходить новий роман автора — «Льодовик», цього разу в жанрі антиутопії.

Олександр Вільчинський став ініціатором та упорядником книжкової серїї «Український детектив», що виходить у видавництві «Навчальна книга — Богдан».

Пан Олександр — багаторічний читач та вірний друг нашої книгозбірні. Неодноразово брав участь у масових заходах та презентаціях, які проводила Тернопільська ОУНБ. У січні 2013 року, з нагоди 50-річного ювілею О. Вільчинського в нашій бібліотеці відбулася автограф-сесія письменника, організована відділом міського абонементу.



   
Галина Денега
        (Є читачем бібліотеки з 1974 року)
Галина Денега — живописець, прозаїк, багаторічний читач нашої бібліотеки. Народилася на Тернопільщині. Закінчила технічний ВНЗ, працювала інженером у виробничому об'єднанні «Ватра».
У 2000 році почала займатися малярством. Галина Василівна створила понад двісті живописних творів, які відзначаються реалістичним відображенням навколишнього світу. У творах присутня позитивна, приємна енергетика, усвідомлення неповторності начебто звичайнісінького витвору природи.

Галина Василівна учасниця обласних і всеукраїнських мистецьких виставок, а також і персональних виставок, на яких картини художниці відзначені багатьма мистецькими нагородами. Одну із своїх картин художниця подарувала нашій бібліотеці. Окремі полотна зберігаються в музеях Тернополя, Львова, Чернівців, приватних колекціях у Польщі та Італії.

Якщо людина талановита, то талановита у всьому. У 2012 році вийшла збірка оповідань, новел і дорожніх нотаток пані Галини під назвою «У стилі ретро». У 2013 році побачила світ нова книга «Політ метелика». Це оповідання, новели, сторінки із щоденника. Книга налічує 26 назв дуже різноманітних і цікавих оповідань. Авторці притаманний легкий стиль, гумор, іронія, місткість висловів, барвиста мова. Ці оповідання, новели й дорожні нотатки публікувалися в часописі «Літературний Тернопіль».

Галина Василівна має багато творчих задумів, працює над новою книгою.

У 2009 році в нашій книгозбірні  відбулася творча зустріч з Галиною Денегою і Петром Шпорчуком — художником, літератором, чоловіком пані Галини. В 2013 році відділ міського абонементу Тернопільської ОУНБ організував презентацію книги «Політ метелика». Книги мисткині, які вона подарувала нашій бібліотеці, мають своїх вдячних читачів.

Галина Василівна давній і вірний друг бібліотеки, є її постійним гостем, завжди відкрита для спілкування
.


 
                 
           Борис Щавурський         


Народився 3 жовтня 1963 року в мальовничому селі Кип'ячка на Тернопільщині. У 1984 році закінчив філологічний факультет Тернопільського державного педагогічного інституту ім. Я. Галана (нині — Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка). Від 1986 року працює вчителем української мови та літератури в селах Багатківці, Трудове (нині Могильниця) Теребовлянського, Козівка Тернопільського районів.

Борис Щавурський давній читач і друг нашої книгозбірні. Неодноразово дарував бібліотеці книги видавництва «Навчальна книга — Богдан», серед яких двотомне енциклопедичне видання «Зарубіжні письменники».
   
           
Богдан Головин 



Головин Богдан Петрович
(6.09.1926—9.10.2016), історик, педагог, публіцист, громадсько-освітній діяч. Заслужений працівник освіти України (1993), член українського товариства охорони пам'яток історїї та культури (1967). Почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка» та Християнських місій товариства «Фундація духовного єднання України» (1998). Нагороджений медаллю «Будівничий України».

Богдан Петрович народився на Львівщині, але все його подальше життя було пов'язане з Тернопільщиною. Він працював вчителем історїї, а також на керівних посадах в багатьох школах Тернопільського району.
Ім'я Б. Головина тісно пов'язане з с. Буцнево, де він упродовж 15 років, з лютого 1973 до серпня 1988 р. працював учителем історїї місцевої десятирічки. Цей період біографії пана Богдана позначений ще й великою пошуковою роботою у краєзнавстві та туризмі.

Восени 1988 р., з часу створення Товариства української мови, Б. Головин вступив до нього і став його активістом. У 1992 році однодумці обрали його головою Тернопільського районного, а в липні того ж року — обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка.

Паралельно з керівництвом обласною «Просвітою» він і далі займався краєзнавством, дбав про відновлення забутих і заборонених імен видатних діячів науки, культури, а також мучеників за віру Господню, учасників визвольних змагань 40-50-их років двадцятого століття, діячів ОУН — УПА. Богдан Головин — автор розвідок про репресованих українських патріотів, нарисів про священиків і монахинь УГКЦ, які було опубліковано в журналі «Богословія» (видається у Римі). Окремі з них надруковано у газетах «Свобода», «Подільське слово», «Вісник Тернопілля», «Тернистий шлях», «Народне слово», річниках «Тернопілля».

Богдан Головин опублікував низку статей про видатного літературознавця і фолькльориста Теофіля Комаринця, історика Мирона Кордубу, поета, отця Олександра Малицького, політичних і громадських діячів Олександра Барвінського, Юліана Бачинського та багатьох українських патріотів, борців за незалежну Україну.

Пан Богдан був давнім другом нашої бібліотеки, часто відвідує її, є постійним учасником багатьох бібліотечних заходів: презентацій книг, літературно-мистецьких вечорів.



    
Дарія Чубата (Кащишин)
Є читачем книгозбірні
                     з 1950 року
                  


 Уродженка м. Тернополя, громадський діяч, член Національної  спілки журналістів України з 2003 року. Її ім'я занесено в «Золоту книгу України» 2000 року.

Професійну діяльність розпочала лікарем-терапевтом у 1965 р., після закінчення Тернопільського медичного інституту (нині ТДМУ ім. І. Горбачевського). Брала участь у багатьох лікарських конгресах світу, удостоєна почесного звання «Відмінник охорони здоров'я УРСР» (1980). Автор та співавтор понад 50-ти науково-практичних праць.

Займається активною громадською та просвітницькою діяльністю. З 1997 року очолює міське об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Організатор та голова обласної Асоціації жінок, а також учасниця Міжнародного конкурсу «Жінки на порозі XXI століття» з 1998 року.

Д. Чубата —  талановитий сценарист, ведуча літературно-мистецьких, просвітницьких заходів, телерадіопрограм (переможець Всеукраїнського радіоконкурсу «Українська Мадонна — 2007 року»).

Дарія Дмитрівна веде медичні сторінки в газетах «Тернопіль вечірній» та «Подільське слово», є регулярним дописувачем регіонального збірника «Тернопілля».

Д. Чубата — автор книг, до яких увійшли її поезія, інтерв'ю, публіцистика: «Триєдність» (1999), «Трилисник», та «Веселі каруселі» (обидві — 2001), «Три дороги» (2003), «Перелуння» (2006). На вірші авторки написали музику композитори І. Вовчак, В. Дунець, З. Присухіна та інші.

Д. Чубата часто відвідує нашу книгозбірню та є постійним учасником багатьох бібліотечних заходів: літературно-мистецьких вечорів, презентацій, тощо.




 Бібліотека для мене —


Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека


... мій вірний вибір професії, другий рідний дім, свобода читання.

Тетяна, бібліотекар

... книги, мої друзі, це моя робота, куди завжди хочеться приходити.
   Людмила, бібліотекар
 
...каталоги, картотеки, читальні зали, відеотеки, запах книг, шелестіння сторінок, огляди преси, книжкових новинок, масові заходи, дискусії, гамірні студентські екскурсії, спілкування з колегами, друзями і чаювання в теплому колі, другий мій дім, душевна аптека — це все моя бібліотека.
Оксана, бібліотекар

... джерело знань, моя прекрасна робота, знайомство і спілкування з цікавими людьми, привітний колектив.
Марія, бібліотекар

.. джерело, що живить душу і збагачує розум.
Надія, бібліотекар
 
... скарбничка знань, спілкування, робота.
Оля, бібліотекар


.. це місце, де впродовж 12 років можу працювати із людьми — користувачами відділу абонементу, спілкуватися, радити цікаві книги, а також  мати змогу бути ознайомленою з новинками книжкового ринку.
Наталія, бібліотекар

 ... це загадка, відвідайте бібліотеку та переконайтесь.
Наталія. бібліотекар
 
... школа життя, зустріч і спілкування з цікавими людьми.
Ростислав, бібліотекар 

   

Шановні колеги та користувачі! 

Приєднуйтесь до нас та продовжіть свою думку про бібліотеку.

  

Немає коментарів :

Дописати коментар