10.10.15

Нобеля з літератури отримала авторка з Білорусі, українка за походженням.

Нобелівську премію з літератури отримала авторка з Білорусі Світлана Алексієвич.
Про це повідомляється на офіційному сайті премії.
Її нагородили за «її поліфонічні твори, пам'ятники стражданням і мужності у наш час».
Народилася Світлана Алексієвич в 1948 році в Україні, в м. Івано-Франківську, в сім'ї сільських вчителів. Батько — білорус, мати — українка. Дитинство провела в українському селі, у Вінницькій області. «Я завжди кажу, що пишаюся, що у мене українська кров».


Після демобілізації батька, радянського офіцера, з армії сім'я переїхала в Білорусь, де оселилася в селі. Після закінчення школи працювала кореспондентом районної газети в Наровлі. Випускниця факультету журналістики Білоруського державного університету.
Світлана Алєксієвич — автор популярних книг — вербатімів про чеченську війну, Чорнобиль, дев'яностих і Другу світову війну очима жінок, що перекладені 20-ма мовами, і весь час видається в Європі. Книги Алексієвич викликали критику з боку радянського режиму, письменницю звинувачували зокрема в «пацифізмі, натуралізмі, розвінчуванні героїчного образу радянської жінки» («У війни не жіноче обличчя», 1983 рік).
Для написання «Цинкових хлопчиків» Світлана особисто відвідала Афганістан, зустрічалася з колишніми учасниками бойових дій та з матерями загиблих солдатів. Після виходу книги 1989 на письменницю обрушилася чергова хвиля критики. Це спричинило до суду над письменницею та її книгою  у 1992 році, який, втім, було припинено.
Алексієвич називають «блискучим майстром художньо-документальної прози».
Письменниця перебуває в опозиції до режиму Олександра Лукашенка. Живе і працює за межами Білорусі — в Італії, Швеції.
8 жовтня 2015 року Світлана Алексієвич була відзначена Нобелівською премією з літератури «за її багатоголосу творчість — пам'ятник стражданню і мужності у наш час». Світлана Алексієвич — перший нобелівський лауреат в історії незалежної Білорусії; вона стала першим з 1987 року російськомовним письменником, удостоєним Нобелівської премії з літератури. Вперше за півстоліття премія була присуджена письменникові, який переважно працює в жанрі документальної літератури; при цьому вперше в історії Нобелівська премія з літератури присуджена професійному журналісту.
Одразу після нагородження Нобелівською премією на прес-конференції в Мінську Світлана Алексієвич звинуватила Росію у вторгненні в Україну. «Це — окупація, це — іноземне вторгнення». Вона зізналася, що плакала, коли бачила фотографії убитих під час подій у центрі Києва в лютому 2014 року. «Я люблю добрий російський світ, гуманітарний російський світ, але я не люблю російський світ Берії, Сталіна і Шойгу».
Книги Світлани Алексієвич видавали в Росії, Україні, США, Німеччині, Великобританії, Японії, Швеції, Франції, Китаї, В'єтнамі, Болгарії, Індії та інших країнах (всього в 19 країнах світу).
У творчому доробку письменниці  є ще такі твори : «Последние свидетели. Сто недетских рассказов» (1985), «Зачарованные смертью» (1993), «Чернобыльская молитва» (1999), «Чудный олень вечной охоты» (2006), «Время секонд-хэнд: конец красного человека» (2013). 
Вона є автором сценаріїв 21 документального фільму та трьох театральних п'єс. Вистави за її книгами ставили у Франції, Німеччині, Болгарії. 


Видання творів Світлани Алексієвич з 
фонду нашої бібліотеки: 





Алексиевич, С. Цинковые мальчики : документальные повести / C. Алексиевич. — М. : Известия, 1991. — 432 с. : ил. — (Библиотека советской прозы).




 


Алексиевич, С. У войны не женское лицо. Последние свидетели : повести / C. Алексиевич. — М. : Советский писатель, 1988. — 368 с. : фот.




Книги Світлани Алексієвич  у свій час користувалися великою популярністю.


Неля Боднарець, провідний бібліотекар відділу міського абонементу Тернопільської ОУНБ

Немає коментарів :

Дописати коментар