05.04.14

Великодня традиція українців

  Великоднє диво : оповідання, легенди, казки / Упоряд. З. Жук. — Львів : Свічадо, 2009. — 176 с.

Книжка «Великоднє диво» — перша із «великодньої антології» — доносить до української родини широке й різноманітне зібрання великодньої прози, повертає забуті імена, ознайомлює читачів з новими творами.
До збірки увійшли оповідання за євангельськими мотивами, авторські легенди, літературні обробки народних легенд, казки, а також підбірка різноманітних творів про писанки.


Дана книга складається з 4-х розділів:
 1 розділ: Біблійні оповідання та перекази.
 2 розділ: Флористичні легенди.
 3 розділ: Про писанку.
 4 розділ: Великодні казки.



Зірка Мензатюк «Писанка» (оповідання із антології):
:






Орнаментальний розпис писанок давній вид народного образотворчого мистецтва. Своїм корінням писанкарство сягає часів язичництва, але дожило до наших днів і є цінним надбанням культурної скарбниці українського народу. 

Соломченко, О. Г.  Писанки Українських Карпат /  О. Г. Соломченко. — Ужгород :  Карпати, 2004. — 240 с. : іл.

 Монографічне дослідження «Писанки Українських Карпат» Олексія Соломченка (1920–2002) — члена Національної Спілки художників України, лауреата премії ім. Юрія Шкрібляка, заслуженого працівника культури України, мистецтвознавця підсумок наукових пошуків і досліджень впродовж усього життя. Автор розповідає про звичаї і обряди, пов’язані з писанками, про символіку та зміст орнаментальних зображень, про техніку розпису, консервацію та реставрацію писанок, про майстрів писанкового розпису з гірських районів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, про писанкарство в діаспорі.


Народ живе красою,
Вміє не лише створити,
А й обезсмертити себе
У прекрасному.
Стільки стрілося у писанці!
Казка, пісня, бувальщина,
Материнська колискова
І росяна стежина дитинства,
 Вінок першого кохання
І дужість повноліття,
Мудрість старості,
І присмак вічності
У присмерку вечірнього неба.
З радістю смуток,
З усмішкою надія…
Добирайте,
Осмислюйте,
Повертайте скарби народові,
Котрий примножить їх знову і знову.
                        (Михайло Стельмах)

Писанка це неповторне багатство…
Його треба берегти, як безцінний скарб!
Нам слід пишатися ним перед усім світом!
                            (Олександр Довженко)

Писанки (орнаментовані пташині яйця) одна з форм українського народного розпису, своєрідні, живописні мініатюри.

Мабуть, жодний вид народної образотворчості не має такої різноманітності орнаментальних елементів та мотивів, як писанки, не кажучи вже про багатство композиційних варіантів, кольорових сполучень, організацію і довершеність чіткого ритму, симетрії та рівноваги. Хвиля часу докотила до нас оте диво з сивої слов’янської давнини, і воно живе, гріє серце буйно квітний символ щедрості української землі.
Дохристиянське походження писанки нині вже не підлягає сумніву. Доведено, що зародилась вона в глибоку, ще язичницьку давнину.

Крашені й орнаментовані пташині яйця — крашанки і
писанки – утвердилися  в обрядах багатьох народів світу за кілька тисячоліть до прийняття християнства. В системі вірувань вони пов’язувалися з яйцем як джерелом життя, початком Всесвіту.
  
 Писанка в минулому була не просто орнаментованим яйцем. Вона зберігала від хвороб, охороняла хату від блискавки і пожежі, сприяла родючості культур. Писанками обмінювалися на знак приходу весни.

Писанки у нашого народу мають значення до певної міри талісмана. Свячені писанки або взагалі освячувані яйця є першою стравою, яка переломлює піст. Писанки приносять любов і приязнь. Ними обдаровують дорогих гостей.

Ось легенда, яка розповідає про писанку. Коли цісар Тіберій, довідався про засудження і смерть Ісуса, то дуже розгнівався і покликав намісника Пилата до себе в Рим, щоб той йому звітував про цю подію. Боячись гніву цісаря, Пилат взяв із собою одежу Христа, за яку солдати під хрестом кидали кості (жереб) і яка мала ту чудодійну особливість, що кожному, хто її носив, дарувала любов і ласку людей. Маючи той одяг на собі, Пилат скільки б разів не ставав перед цісарем, завжди мав сердечний прийом, і Тіберій завжди забував про докори, які мав тому робити. Але ось прибула з Палестини в Рим Марія-Магдалина, і, ставши перед цісарем, подала йому в дар яйця пофарбовані на червоно, вітаючи при тому: «Христос Воскрес!». Тоді Тіберій пригадав, про що мав питати Пилата, і вислухавши від Марії-Магдалини розповіді про Спасителя й про його одяг, наказав відібрати від Пилата і винного покарати. 

А християни, довідавшись про це вітання Марії-Магдалини, почали також в річницю Воскресіння Христового фарбувати яйця і обдаровувати ними один одного, вітаючись радісними словами «Христос Воскрес!» Таким, за  християнською легендою, засвідченою в грецьких рукописах вже в Х столітті, був початок вживання писанок…

Наталія Білянська, провідний бібліотекар відділу міського абонементу Тернопільської ОУНБ

Немає коментарів :

Дописати коментар