28.08.13

Світ Осипа Назарука (до 130-річчя від дня народження)



Зовсім недавно на літературному обрії України знову з'явилося ім'я Осипа Назарука — письменника, публіциста, журналіста, високофахового юриста, історика, громадсько-політичного діяча. 

Донедавна його творчість не була відома широкому  читацькому загалові. Така його доля була зумовлена тим, що творчість Осипа Назарука, як, власне саме його ім'я, упродовж усіх років радянського панування у Західній Україні перебувало під забороною.

Народився Осип Назарук 31 серпня 1883 року в місті Бучачі на Тернопільщині. У 1902-1908 рр. навчався у Віденському університеті, де здобув ступінь доктора світського і церковного права. Був активним діячем українських національно-визвольних змагань 1981-1921 рр., працював у складі урядів УНР та ЗУНР. У середині та другій половині 30-х років О. Назарук виступав як речник і провідник ідеї консолідації українських громадсько-політичних сил.

Письменника постійно вабила історична тематика; погляд зупинився, зокрема, на двох яскравих постатях минулого — князя Ярослава Осмомисла та Роксолани, помандрував у часи монгольських набігів. Першою вийшла до читачів у 1918 році «Українська повість з 12-го століття у двох частинах» — «Князь Ярослав Осмомисл».


Улітку 1922 р. виїхав з Відня до Канади, змушений був залишитися за океаном. У Канаді став відомий як співорганізатор гетьманського руху; в США (переїхав у листопаді 1923) одну за одною видав свої книжки і брошури: «Тома Томашевський — піонер української преси в Америці», «Іван Данильчук — найбільший український гуморист в Канаді», «На спокійнім океані», «Організаційний Отченаш», «В лісах Альберти і Скалистих горах», «В найбільшім парку Скалистих гір» та інші.

Повернувся до Львова у 1928 році, почав редагувати газету «Нова зоря» — католицький часопис. Виступав тут з публіцистичними статтями, кращі з них видавав брошурами. У 1930 р. побачила світ його доопрацьована протягом 1923-1929 рр. «Історична повість з XVI століття» під назвою «Роксоляна. Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця».

Також у Львові у різних видавництвах вийшли «Вчасна війна в північній Альберті», «Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція» (обидві — 1929), «Галицька делегація в Ризі. 1920. Спомин учасника» (1930), «Вибір звання», «Венеція», «Катедра св. Марка», «Галичина і Велика Україна», «Гоги і магоги» (усі — 1934), «Ромаятерна. Вічний Рим — апостольська столиця» (1937), «Вражіння з Волині», «В Будапешті» (обидві — 1938), «Замах на церкву», «Значіння партій» (обидві — 1939) та інші. Статті О. Назарука публікували львівські часописи «Діло», «Українське слово», «Свобода», «Поступ», «Шляхи»…

У перші дні після зайняття у вересні 1939 року Західної України радянськими військами, коли стала очевидною загроза арешту, він вирішив утікати на окуповані нацистською Німеччиною польські землі. Усередині жовтня 1939 року Назарук уже був у Варшаві, а в березні наступного року переїхав до Кракова. Тут 31 березня 1940 р. він помер.

Твори Осипа Назарука  з фонду ТОУНБ:



Людмила Герман, провідний бібліотекар відділу міського абонементу ТОУНБ.

Немає коментарів :

Дописати коментар